Досить часто громадян України цікавить питання, чи можна отримати у спадщину право на отримання соціальних страхових виплат.

Перш ніж перейти до питання соціальних виплат варто визначити, що таке спадщина. Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Існують два види спадкування: за заповітом та за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Однак варто підкреслити, що права та обов’язки, що нерозривно пов’язані безпосередньо з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, – до складу спадщини не входять.

(більше…)

З 05 січня 2023 року змінено правила ведення військового обліку. Наразі вимоги встановлює Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487.

Відповідно до цього Порядку роботодавець повинен забезпечити персональний військовий облік кожного працівника чоловічої статі (виняток становлять лише чоловіки, яких виключили з військового обліку). Зазначимо, що військовий облік усіх призовників, військовозобов’язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.

Для цього при прийнятті на роботу роботодавець отримує від працівника відповідний військово-обліковий документ. Завдання роботодавця – перевірити наявність відмітки про взяття на військовий облік у територіальних центрах комплектування (далі – ТЦК), органах СБУ або підрозділах Служби зовнішньої розвідки.

Що стосується жінок з медичною або фармацевтичною освітою, які ще не перебувають на військовому обліку в ТЦК, то до кінця 2026 року їх можна працевлаштовувати як невійськовозобов’язаних. Проте про таких працівниць роботодавець зобов’язаний повідомити  ТЦК.

Увесь перелік завдань, функцій та діянь, які зобов’язані здійснювати підприємства, установи та організації усіх форм власності в межах мобілізаційної підготовки та мобілізації, встановлює низка нормативно-правових актів: Конституція України, Закон України «Про оборону України» (стаття 16), Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», а також уже згаданий Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Відповідальність за порушення правил ведення військового обліку визначає Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) – стаття 210-1 «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Розмір штрафу визначений у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян. Так, він становить:

для фізичних осіб (відповідальних осіб за ведення військового обліку) від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700 – 3 400 грн.);

для посадових осіб (керівників) – від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3 400 –5 100 грн.).

Якщо правопорушення вчинене повторно протягом року або у особливий період (воєнний час) штраф складатиме:

для громадян фізичних осіб (відповідальних осіб за ведення військового обліку) від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3 400  – 5 100 грн.);

для посадових осіб (керівників) – від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5 100 – 8 500 грн.).

За нехтування вимогами до ведення військового обліку штраф можуть накласти на керівника підприємства. За порушення порядку ведення військового обліку – як на керівника підприємства, так і на особу, відповідальну за ведення військового обліку відповідно до наказу.

15 квітня 2023 року набрали чинності зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсій особам, які проживають на окупованій території або території, де ведуться бойові дії.

Відтепер, згідно п.14-6.2 Прикінцевих положень цього закону, до осіб, які проживають або проживали на території, на якій ведуться чи велися бойові дії, або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, не розповсюджується норма закону, відповідно до якої пенсіонер має звернутися до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії протягом трьох місяців з дня настання права на пенсійне забезпечення. Це положення діє у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування та за умови, якщо строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року.

Відповідні зміни запроваджені в зв’язку з тим, що органи Пенсійного фонду України не здатні здійснювати свої повноваження на тимчасово окупованих територіях, а через веб-портал електронних послуг ПФУ подати заяву та підтверджуючі документи немає можливості у зв’язку із відсутністю на окупованих територіях інтернет-зв’язку та українського мобільного зв’язку.

Отже, згідно змін до пенсійного законодавства, пенсія призначається:

за віком – з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку;

по інвалідності – з дня встановлення інвалідності;

у зв’язку з втратою годувальника – з дня, що настає за днем смерті годувальника;

за вислугу років – з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.

Законом передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, з якого призначено пенсію.

Слід нагадати, що раніше були внесені зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення родичам зниклого безвісті пенсій по втраті годувальника.

Тобто, якщо людина зникла безвісти, у членів її сім’ї через місяць після внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань виникає право на отримання пенсії.

Виплати призначаються:

дітям до 18 років;

дітям від 18 до 23 років, які навчаються за денною формою, до його закінчення;

дітям-сиротам — до 23 років незалежно від факту навчання;

чоловіку або дружині, батькам такої людини, якщо вони є людьми з інвалідністю або досягли пенсійного віку;

чоловіку або дружині, а в разі їх відсутності – одному з батьків, брату або сестрі, дідусеві чи бабусі годувальника незалежно від віку та працездатності, якщо вони не працюють і доглядають за дитиною годувальника до досягнення нею 8 років;

батькам і чоловіку або дружині людини, зниклої безвісти, які не були на її утриманні. Вони мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо внаслідок такого зникнення втратили джерело засобів до існування.

При цьому, для осіб, яким призначена пенсія по втраті годувальника, передбачені наступні пільги:

путівки до санаторно-курортних закладів з оплатою 50% вартості;

п’ятдесят відсотків знижки на оплату квартири та плату за комунальні послуги;

право на безоплатний проїзд усіма видами міського транспорту в межах району за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення й автобусами приміських маршрутів.

Окрім цього, члени сімей мають право на земельну ділянку та допомогу від органів місцевого самоврядування у будівництві, а також право на безоплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке займають у будинках державного житлового фонду, та позачергове право на поліпшення житлових умов.

Отримання поранення під час бойових дій може бути серйозним випробуванням для військовослужбовця, адже крім фізичних травм, він також може стикнутися з низкою юридичних питань, включаючи підтвердження свого поранення. Пропонуємо вашій увазі покрокову інструкцію, що може допомогти військовослужбовцям підтвердити свою травму:

1. Особу спрямовують до найближчого польового медичного (сортувального) пункту (частини) для первинної допомоги.

Далі в залежності від травми направляють на лікування.

Чи треба повідомляти свою військову частину?

Представник медзакладу має в документальній формі доповісти про прибуття військового з пораненням командиру в/ч. Але за можливості краще зробити це самостійно – повідомити про своє перебування безпосередньому командиру та заступнику командира зі стройової роботи, задля уникнення оголошення в СЗЧ.

Де відбувається лікування?

Якщо особа має незначні поранення, ушкодження, контузію, то лікування може відбуватись в розташуванні військової частині в спеціалізованому медичному блоці. Якщо ж поранення вимагає постійного догляду та спеціалізованого обладнання, чи військового екстрено евакуювали з поля бою з тяжкими пораненнями, лікування відбувається стаціонарно – або в військових закладах охорони здоров’я Міноборони (військових госпіталях), або в цивільних медичних установах.

2. Потрібно отримати довідку про обставини травми.

Довідка про обставини травми. Як і чому важливо її отримати?

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є одним із найважливіших документів, адже саме в ній зазначаються умови отримання поранення (під час виконання обовʼязків військової служби, наприклад), місце та час отримання поранення (населений пункт, область) та виключення того, що поранення було отримано під впливом алкогольного чи наркотичного спʼяніння.

Кожен з факторів у цій довідці впливає на висновок ВЛК і МСЕК та на розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення групи інвалідності або частини втрати працездатності.

Отримати довідку про обставини травми можна через рапорт на свого командира: подати його можна самостійно або через військово-медичну установу, де лікується військовий.

Строки видачі довідки про обставини травми залежать від службового розслідування, яке має тривати до 1 місяця. Проте в окремих випадках може бути продовжено до двох місяців.

Що робити якщо відмовляють у наданні довідки?

Якщо командир військової частини не видає довідки про обставини травми, необхідно скаржитись на бездіяльність до штабу оперативного командування, якому підпорядкована частина, або до Військової служби правопорядку.

Окрім цього, варто звернутися до командира з рапортом про отримання довідки про обставини поранення. Рапорт обовʼязково необхідно зареєструвати у частині самостійно (у частині мають поставити вхідний номер та дату прийняття рапорту) або відправити поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на в/ч. Обовʼязково треба зробити копію рапорту для підтвердження того, що особа з ним зверталися.

У разі відмови провести службове розслідування та видати довідку про обставини поранення, потрібно вимагати від командира надати письмову відмову на рапорт з поясненням причин відмови. Далі треба звернутися зі скаргою до штабу оперативного командування або до ВСП протягом місяця з дня видачі відмови. У разі якщо відмову не дали, потрібно скаржитися на бездіяльність командира, долучивши до скарги копію рапорту. Приклад рапорту та скарги.

Чи буде військовий отримувати додаткову грошову винагороду під час лікування та матеріальну допомогу внаслідок травми?

Для отримання матеріальної допомоги потрібно подати рапорт на свого безпосереднього командира. Згідно з дорученням міністра оборони, ці кошти у розмірі місячного грошового забезпечення один раз на рік виплачуються, якщо військовослужбовці:

отримали поранення на завданні під час воєнного стану;

отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), повʼязаного із захистом Батьківщини;

безперервно перебувають на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у звʼязку з хворобою, повʼязаною із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), органів, індивідуального ендопротезування, трансплантації догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів.

На період лікування додаткова винагорода виплачується в розмірі 100 тисяч при умові:

під час дії воєнного у зв’язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов’язаним із захистом Батьківщини, якщо особа безперервно перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (у тому числі закордонних), – з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров’я до іншого).

Якщо особа перебуваєте у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно до часу перебування в такій відпустці.

Обовʼязковою умовою для отримання виплати під час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення є привʼязка поранення до категорії «тяжке» (класифікатор розподілу травм та поранень за ступенем тяжкості зазначеному в Наказі МОЗ України від 04.07.2007 року № 307).

3. Виписка та повернення до військової частини

З військового госпіталя. Начальник військового закладу охорони здоров’я зобов’язаний за п’ять днів виписки військового повідомити про це командира військової частини, з якої особа прибула. У день виписки із військового закладу охорони здоров’я видадуть відповідні документи і особа самостійно (якщо не прибуде супроводжувач із військової частини) їде до військової частини, з якої прибула, щоб не було проблем із ВСП.

З цивільної лікарні. Виписний епікриз, який надає цивільна лікарня, має юридичну силу для військових частин.

Після завершення лікування повернення до військової частини відбувається через звернення до ТЦК СП. У випадку, якщо військова частина розташована у тому ж населеному пункті, що й цивільний заклад охорони здоров’я, то звертатися до військкомату не потрібно. На підставі виписного епікризу особа може отримати направлення на ВЛК та пройти її.

Проходження військово-лікарської комісії

Для чого проходити комісію?

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров’я до військової служби, встановлює причинний зв’язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги.

Де буде проходити комісію? 

Військовослужбовці проходять ВЛК за територіальним принципом. Після закінчення лікування особа можете отримати направлення на ВЛК (крім випадків, коли ВЛК проходите без направлення, за хворобою). У направленні вказується назва медичного закладу, де буде проведено медичний огляд ВЛК.

Як отримати направлення?

Направлення на проходження ВЛК видає командир військової частини, головний лікар військового госпіталю або начальник ТЦК СП. Без направлення висновок ВЛК не буде містити прив’язки до придатності, а лише пов’язання поранення із захистом Батьківщини та рекомендацію на реабілітацію. Якщо військові лікувалися в розташуванні військової частини або після лікування в госпіталі може самостійно прибути до військової частини, направлення на проведення ВЛК видасть командир в/ч. Для цього необхідно скласти рапорт та отримати у в/ч, головного лікаря військового госпіталю направлення.

Яке може бути рішення (постанова) ВЛК?

Придатний. Військовий повертаєтеся до своєї військової частини.

Непридатний до проходження військової служби з виключенням з військового обліку. Такі постанови повинні бути реалізовані негайно. Під час реалізації такої постанови на підставі наказу командира військової частини особа звільняється зі служби, про це робиться позначка у військовому квитку/тимчасовому посвідченні військовозобов’язаного. У випадку відсутності такого наказу необхідно подати рапорт про звільнення з документами, що підтверджують підстави для звільнення (постанова ВЛК). Після видання наказу про звільнення особа здає справи та посаду і виключаєтеся зі списків військової частини.

У разі відмови у достроковому звільненні з військової служби за станом здоров’я, рішення повідомляється із зазначенням причини відмови. Таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку шляхом подання позовної заяви.

Непридатний до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців. Постанова «Непридатний до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців» приймається на воєнний час на підставі статей 7, 11, 12г, 13д, 24, 37, 44, 48, 56, 59, 65, 72, 81 Розкладу хвороб у випадках, коли для відновлення придатності (обмеженої придатності) до військової служби необхідний термін від 6 до 12 календарних місяців.

Обмежено придатний. У постанові ВЛК у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані у такому випадку (з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку). Якщо у висновку ВЛК таких рекомендацій немає, варто звернутися до ВЛК з вимогою вказати їх. Сама обмежена придатність, без вказаних рекомендацій, не дає права на переведення.

Що робити, якщо військовий не погоджується з висновком ВЛК?

Оскаржити первинне рішення ВЛК можна до вищої ВЛК (наприклад, регіональної), або до Центральної ВЛК протягом місяця з дня отримання висновку ВЛК. У разі незгоди з регіональною ВЛК або Центральною ВЛК також особа  має право оскаржити рішення до суду в установленому законодавством порядку.

Оскаржити рішення ВЛК через адміністративну позовну заяву до суду можна не пізніше шести місяців з дня, коли дізналися (або повинні були дізнатися) про порушення свого права (тобто від дня, коли висновок був виданий установою).

Якщо термін перевищує шість місяців, суду необхідно буде надати підтвердження поважних причини, які завадили звернутися до суду раніше (наприклад, довідка про участь у бойових діях або ж просто військова служба).

З листопада 2022 року набрав чинності Закон «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». Цей закон передбачає виплати грошової допомоги полоненим через збройну агресію проти України та поширює свою дію на громадян України – військовослужбовців та цивільних осіб, а також на іноземців та осіб без громадянства, які на момент потрапляння в полон проходили службу в Збройних силах України.

Для того, щоби встановити факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та отримати право на грошову допомогу потрібно звернутися до Міністерства реінтеграції. Відтак можна отримати:

1. Щорічну державну грошову допомогу – 100 тис. гривень. Виплачують її під час перебування особи в місцях несвободи. Мінреінтеграції перераховує кошти або на рахунок людини, яка перебуває в полоні, або на рахунок членів її родини. Для отримання виплати потрібно надати:

– копію документа, що посвідчує особу заявника;

– відомості або документи, що підтверджують факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України в поточному році;

– довідку з реквізитами особового рахунку, відкритого в банківській установі.

2. Також можна отримати одноразову державну грошову допомогу, яку надають особі після її звільнення. Мінреінтеграції перераховує 100 тис. гривень на особовий рахунок, відкритий в банківській установі.

3. Передбачена виплата одноразової грошової допомоги також у випадку смерті особи, щодо якої встановлено факт позбавлення особистої свободи. Право на виплату допомоги – 100 тис. гривень настає у таких випадках: якщо смерть настала під час полону, або якщо людина померла протягом року після звільнення з місць несвободи від поранення, через контузію, каліцтво, захворювання, нещасний випадок, пов’язані із перебуванням такої особи в місцях несвободи. Для отримання виплати потрібно надати:

– копію документа, що посвідчує особу заявника;

– копію свідоцтва про смерть або копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті;

– копію довідки, що підтверджує смерть звільненої з місць несвободи особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних з перебуванням такої особи в місцях несвободи, за формою, встановленою МОЗ;

– довідку з реквізитами особового рахунку, відкритого в банківській установі.

Кошти виплачують членам сім’ї, батькам чи утриманцям загиблої особи. Якщо члени сім’ї мають право на отримання одноразової допомоги з декількох підстав, то виплата здійснюється лише за однією з них за вибором заявника.

Окремо закон передбачає право на відшкодування витрат на професійну правову допомогу, яку надавали особам, позбавленим особистої свободи, для захисту їх прав і законних інтересів. Виплати також здійснює Міністерство реінтеграції у розмірі, не більшому 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому прийняте відповідне рішення.

Зазначимо, що особи, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, мають право на безоплатну вторинну правову допомогу на час позбавлення особистої свободи та після звільнення у зв’язку із захистом прав і законних інтересів, порушених через позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

В умовах збройної агресії Російської Федерації проти України населення, серед якого багато українських дітей, наражаються та продовжують наражатися на численні військові ризики.

Тривале перебування у зоні воєнних дій створює ризики отримання поранення, контузії, психотравми внаслідок примусової депортації, евакуації, роз’єднання із сім’єю або її втрати, а також внаслідок використання та наявності вибухонебезпечних предметів.

Постраждалі від вибухонебезпечних предметів особи – це окремі особи або групи осіб, які зазнали фізичних і психологічних травм, фінансових втрат або законні права та інтереси яких були порушені використанням та (або) наявністю вибухонебезпечних предметів або діями чи бездіяльністю відповідальних осіб, або члени сімей осіб, загиблих від вибухонебезпечних предметів.

Постраждалі особи мають право на надання медичної, психологічної, професійної та соціальної допомоги з метою зменшення наслідків ушкоджень, спричинених вибухонебезпечними предметами.

Умови призначення і виплати одноразової компенсації особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, постраждалим внаслідок дії вибухонебезпечних предметів

Призначення компенсації проводиться одноразово структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад на підставі заяви постраждалої особи або її законного представника за зареєстрованим або фактичним місцем проживання.

Компенсація призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 60 календарних місяців після встановлення зв’язку інвалідності з ушкодженнями, спричиненими вибухонебезпечними предметами:

на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я – для дітей віком до 18 років;

на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії – для осіб віком від 18 років.

Для отримання компенсації постраждалі особи або їх законні представники звертаються до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій або до виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а в разі надання такої послуги через центр надання адміністративних послуг – до центрів надання адміністративних послуг із заявою про призначення компенсації. До заяви необхідно подати такі документи:

1) копію паспорта громадянина України/тимчасового посвідчення громадянина України/посвідки на постійне проживання/посвідки на тимчасове проживання/посвідчення біженця. У разі пред’явлення постраждалою особою паспорта громадянина України у формі електронного відображення інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, оформленому засобами Єдиного державного демографічного реєстру, разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом), а також інформації про місце проживання (за наявності) копія такого документа не подається;

2) для дітей віком до 14 років – копію свідоцтва про народження дитини або за технічної можливості е-свідоцтва про народження (відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у свідоцтві про народження, виготовленому на паперовому бланку), що подається засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Портал Дія»;

3) копію реєстраційного номера облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) або за технічної можливості дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника через засоби Порталу Дія, або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, внесені до паспорта громадянина України або свідоцтва про народження;

4) рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (в разі здійснення опіки або піклування над дітьми), про влаштування таких дітей на цілодобове перебування до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування або рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, в прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу;

5) копію довідки медико-соціальної експертної комісії про групу і причину інвалідності (особам віком від 18 років) або копію висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про встановлення категорії «дитина з інвалідністю» (дітям віком до 18 років).

Компенсація призначається та виплачується постраждалій особі в таких розмірах:

особі з інвалідністю I групи – у п’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року для осіб, які втратили працездатність;

особі з інвалідністю II групи – у чотирикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року для осіб, які втратили працездатність;

особі з інвалідністю III групи – у трикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року для осіб, які втратили працездатність;

дитині з інвалідністю підгрупи А до 18 років – у п’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року для осіб, які втратили працездатність;

дитині з інвалідністю до 18 років – у чотирикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року для осіб, які втратили працездатність.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради на підставі отриманої електронної справи опрацьовує інформацію, зазначену в документах, поданих у паперовій або електронній формі, або інформацію, отриману в разі технічної можливості шляхом електронної інформаційної взаємодії органів місцевого самоврядування з державними органами, підприємствами, установами або організаціями, у володінні яких перебуває така інформація, та приймає рішення про виплату або відмову у виплаті компенсації.

Якщо документи, подані постраждалою особою або її законним представником, не відповідають вимогам чинного законодавства структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради протягом семи робочих днів після отримання таких документів надсилає у письмовому вигляді постраждалій особі або її законному представнику інформацію про відмову у призначенні компенсації з обґрунтуванням причин такої відмови. У разі усунення причин такої відмови постраждала особа або її законний представник можуть повторно подати документи.

У разі незгоди з відмовою у призначенні компенсації заявник або його законний представник може оскаржити зазначене рішення в суді.

Умови призначення і виплати щорічної допомоги на оздоровлення особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, постраждалим внаслідок дії вибухонебезпечних предметів

Призначення постраждалій особі допомоги на оздоровлення проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад на підставі заяви, поданої постраждалою особою або її законним представником до 15 жовтня поточного року за зареєстрованим або фактичним місцем проживання.

Для отримання зазначеної допомоги постраждалі особи або їх законні представники щороку подають до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій або до виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а в разі надання такої послуги через центр надання адміністративних послуг – до центрів надання адміністративних послуг відповідну заяву. До заяви слід подати наступні документи:

1) копію паспорта громадянина України/тимчасового посвідчення громадянина України/посвідки на постійне проживання/посвідки на тимчасове проживання/посвідчення біженця. У разі пред’явлення постраждалою особою паспорта громадянина України у формі електронного відображення інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, оформленому засобами Єдиного державного демографічного реєстру, разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом), а також інформації про місце проживання (за наявності) копія такого документа не подається;

2) для дітей віком до 14 років – копію свідоцтва про народження дитини або за технічної можливості е-свідоцтва про народження (відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у свідоцтві про народження, виготовленому на паперовому бланку), що подається засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Портал Дія»;

3) копію реєстраційного номера облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) або за технічної можливості – дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника через засоби Порталу Дія, або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, внесені до паспорта громадянина України або свідоцтва про народження;

4) рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми), про влаштування таких дітей на цілодобове перебування до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування або рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, в прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу;

5) копію довідки медико-соціальної експертної комісії про групу і причину інвалідності (особам віком від 18 років) або копію висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про встановлення категорії «дитина з інвалідністю» (дітям віком до 18 років).

Допомога на оздоровлення нараховується і виплачується постраждалій особі в таких розмірах, округлених до однієї гривні: особам з інвалідністю I або II групи, дітям з інвалідністю – 40 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року для осіб, які втратили працездатність, та особам з інвалідністю III групи – 35 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня поточного року для осіб, які втратили працездатність. У разі зміни групи інвалідності в період перебування особи з інвалідністю на обліку допомога на оздоровлення виплачується в розмірі, визначеному для групи інвалідності, встановленої такій особі на дату призначення допомоги.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради на підставі отриманої електронної справи опрацьовує інформацію, зазначену в документах, поданих у паперовій або електронній формі, або інформацію, отриману в разі технічної можливості шляхом електронної інформаційної взаємодії органів місцевого самоврядування з державними органами, підприємствами, установами або організаціями, у володінні яких перебуває така інформація, та приймає рішення про виплату або відмову у виплаті допомоги на оздоровлення.

Якщо документи, подані постраждалою особою або її законним представником, не відповідають вимогам чинного законодавства структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради протягом семи робочих днів після отримання таких документів надсилає у письмовому вигляді постраждалій особі або її законному представнику інформацію про відмову у призначенні допомоги на оздоровлення з обґрунтуванням причин такої відмови. У разі усунення причин такої відмови постраждала особа або її законний представник може повторно подати документи.

У разі незгоди з відмовою у призначенні допомоги на оздоровлення заявник або його законний представник може оскаржити зазначене рішення в суді.

Проживання у цивільному шлюбі не позбавляє можливості довести факт спільного проживання, адже сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки.

Які ознаки фактичної сім’ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою?

спільне проживання чоловіка і жінки;

взаємні права і обов’язки;

спільний побут;

ведення спільного господарства.

Суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов:

має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім’єю, термін спільного проживання не менше п’яти років;

мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна чи спадкування за законом);

відсутній спір про право.

Куди звернутися?

Заява фізичної особи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу подається в порядку окремого провадження до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем її проживання.

Що має бути зазначено у заяві?

У заяві має бути зазначено:

який факт заявник просить встановити та з якою метою;

причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

докази, що підтверджують факт.

Які документи необхідні для подачі заяви до суду?

До заяви про встановлення факту проживання однієї сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи і докази того, що між заявником та іншою особою мали місце фактичні шлюбні стосунки. Це можуть бути:

докази, які підтверджують наявність факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, свідоцтво про смерть одного із подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік записаний як батько, квитанції, заповіти тощо, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися одне про одного);

докази, що свідчать про спільне ведення господарства (спільна сплата рахунків, оформлення кредитів, докази про спільне придбання майна, квитанції, довідки про спільне проживання та ведення господарства тощо);

заява про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У рішенні суду зазначаються відомості про факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

З моменту збройної агресії Російської Федерації проти України у руках країни-агресора перебуває значна кількість українських військовослужбовців, точна кількість не підтверджується. Місце перебування ще частини військовослужбовців не відоме.

Законодавство України передбачає надання певних прав та гарантій для членів сімей зниклих безвісти й полонених військовослужбовців, зокрема права на грошове забезпечення.

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Сім’ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється.

Кому призначається виплата грошового забезпечення

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині або чоловіку;

в разі відсутності у військовослужбовця дружини/чоловіка:

повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним);

законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства – незалежно від їх віку);

особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Порядок подання та розгляду заяви

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється за їх заявою на ім’я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім’ї з даними про прізвище, ім’я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);

довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім’ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);

копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);

копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, – копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Строки подання та розгляду заяви

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):

до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Строком розгляду заяви є 15 (п’ятнадцять) днів. Про результати розгляду заяви повідомляється заявнику в письмовій формі.

Підстави для відмови у призначенні виплати

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:

подання заяви неналежними особами;

подання не в повному обсязі необхідних документів;

подання заяви з порушенням встановлених строків на її подання;

з’ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв’язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Період виплати грошового забезпечення

Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти до повного з’ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Індексація грошового забезпечення

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації – з дня прийняття рішення про проведення такої індексації.

Ще трохи й розпочнуться довгоочікувані літні канікули. Багато з дітей, бажаючи мати фінансову незалежність або заради придбання цінних речей, вже зараз замислюються над літнім підробітком. Але не все так просто і законодавством України врегульовані питання щодо роботи неповнолітніх.

Так, відповідно до Кодексу законів про працю України, особа може влаштуватися на роботу з 16-річного віку. Однак, деякі види робіт можуть бути доступні для виконання лише після досягнення певного віку або з дозволу батьків (якщо особа ще не досягла 18 років).

Як виняток, і за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.

А також Кодекс передбачає, що для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу здобувачів освіти закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, які здобувають у будь-якій формі початкову, базову середню чи профільну середню освіту для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Отже, узагальнимо визначені умови працевлаштування:

Надана згода на таку роботу одного з батьків або того, хто їх заміняє;

Дитина навчається в загальноосвітній школі або в професійно-технічному, або середньому спеціальному навчальних закладах;

Робота проводиться лише у вільний від навчання час;

робота для неповнолітніх від 14 років, обов’язково повинна бути легкою;

робота не має завдавати шкоди здоров’ю.

Неповнолітні (особи, які не досягли 18 років) мають право працювати не більше ніж 24 години на тиждень під час навчання, і не більше ніж 48 годин на тиждень під час канікул або інших періодів, коли навчання не проводиться.

Так, є певні види робіт, які неповнолітні не можуть виконувати. Зокрема, це стосується робіт, які пов’язані з важким фізичним чи психічним навантаженням, робіт у небезпечних умовах, а також робіт, що пов’язані з алкогольними напоями, тютюном та наркотиками.

Є деякі особливі умови, які повинні бути виконані при прийнятті підлітків на роботу. Зокрема, неповнолітня особа повинна отримати дозвіл на працевлаштування від батьків або опікуна, а також повинна бути ознайомлена з умовами праці та правами працівника.

Неповнолітні працівники мають додаткові гарантії, які можуть захистити їх від можливих надмірних навантажень та забезпечити їх безпеку на робочому місці. Зокрема, закон передбачає обмеження часу роботи та регулювання умов праці (наприклад, неповнолітні не можуть працювати у нічний час або на висоті). Також, роботодавець повинен забезпечувати неповнолітніх необхідними засобами індивідуального захисту, які забезпечать їх безпеку на робочому місці.

Враховуючи вищезазначене, рекомендуємо батькам та неповнолітнім працівникам уважно вивчити умови праці та права працівника перед підписанням договору на працевлаштування. І пам’ятати, що, якщо у вас виникнуть питання щодо працевлаштування, не соромтеся звернутися за юридичною допомогою. А у випадку, якщо при прийнятті на роботу у дитини не просять дозволу від батьків — така праця є незаконною і права дитини не будуть захищені.